лиш високе небо і чужі підїзди
вели з тобою розмову відверту
довгі вулиці твого дитинства
листівки життя без смаку і сенсу
сльози що ти проливала на трави
коли зустрічала світанок за містом
вони проросли веселкою стали
і душі людей наповнили киснем
пр
та ти не одна із надією в серці
ти маєш більше ніж будь-хто інший
не корися ситемі псевдо інєкцій
й лети на крилах неба вище
а ти без надії утратила подих
від болі що тіло твоє охопила
бо ти не пізнала батківський дотик
якого так сильно і щиро хотіла
а люди проходили. люди не знали
як хочеться бачити рідні очі
як хочеться того щоб вдома чекали
хіба вона забагато просить?
пр
та ти не одна із надією в серці
ти маєш більше ніж будь-хто інший
не корися ситемі псевдо інєкцій
й лети на крилах неба вище