Ніби хвиля вогню вкриє мене
Розпечений гнів.
Кара тебе не мине- погрожують вслід
Отара і хлів.
Я захотіла собі Зірку і Меч,
Чашу і Жезл..
Але в законі "святі", фігури не ті,
І не з цієї гри!
Льється солодка брехня
Сповідників душ,
Бо як не вірити їм?
Льється розгублена кров поетів.
А потім всі зникнуть по справам своїм...
Де ж заховатися нам, народженим там,
Де сяють інакші вогні?
О, антрацитовий Храм,
Вкрий нас крилом,
Проклятих в віку віків!
Дякую , матінко Нав
За непотрібний хист, За непотрібний Дар,
Натовп здіймає свій гвалт,
Як в темні роки -
"Гори, відьма, гори!"