1. Моє бажання зупини, один єдиний крок, і осінь.
Я не скажу тобі прийди, дощ розпускає довгі коси.
То буде завтра, як завжди, а за плечима пересуди.
Моєї тут нема вини, за нас все вирішили люди.
ПР. Не в тому річ – 2р., що горобина плаче ніч,
А в тому річ – 2р., що ми з тобою різні.
Що це кохання – воротьба, розчарування і журба,
Як осінь пізня.
2. Ти забереш моє «прощай», сумління знову стане чистим,
Від мене тихо відвикай, на горобині вже намисто.
На тому вечорі розлук, з тобою вже сміється інша,
Ти доторкнувся інших рук, я не прийду до тебе більше.
ПР. (програш)
3. На горобині водночас, тривожне листя облетіло,
Я знову чую білий вальс, для тебе серце я відкрила.
ПР. (програш)
Що це кохання – воротьба, розчарування і журба,
Як осінь пізня.
1. Мое желание останови, один единственный шаг, и осень.
Я не скажу тебе приди, дождь распускает длинные косы.
Это будет завтра, как обычно, а за плечами пересуды.
Моей здесь не вины, за нас все решили люди.
ПР. Не в том дело - 2р., Что рябина плачет ночь,
А в том дело - 2р., Что мы с тобой разные.
Что это любовь - воротьба, разочарование и печаль,
Как осень поздняя.
2. Ты заберешь мое «прощай», совести снова станет чистым,
От меня тихо отвыкают, на рябине уже ожерелье.
На том вечере разлук, с тобой уже смеется другая,
Ты прикоснулся других рук, я не приду к тебе больше.
ПР. (Проигрыш)
3. На рябине одновременно тревожное листья облетели,
Я снова слышу белый вальс, для тебя сердце я открыла.
ПР. (Проигрыш)
Что это любовь - воротьба, разочарование и печаль,
Как осень поздняя. Смотрите также: | |
