Неідеальний світ кидає мене об мокрий асфальт,
І я не хочу бути добрим, зриваюся, прощавайте,
Я із сонцем провалився до темряви серед хмар,
Це безсоння у реальності віршами малював.
І яке ж це усе несправжнє, порожні, прозорі дні,
У висоті я бачив щирі серця, яких так хотів,
У вирі моїх фантазій народжувались кольори,
Картини, де я з тобою, бачив світлі уві сні.
А тепер без порожніх слів, просто постріл почуттів,
Серед осені вибух яскравий - барви на папір,
Я загубився серед власних режисерських ходів,
Мої всі версії зникають у нотах осінніх днів.
Не вистачає вже метафор для відвертих історій,
Бери і став це у виставах, достатній хоч буде простір,
Дістаньте же з глибини ярлик із надписом "людина",
Це не пафос, це єдине, що чіпляє постійно.
Мій ідеальний світ, неідеальна реальність,
І ти зі мною розділи цей простір у задзеркаллі,
Тримай мене за руку, розмалюй кольорами,
Всі чорно-білі світи, до неба разом дістанем.
Усе життя - це сублімація, заміна єдиних понять,
Абстракція чорнила в сторінках на цих листах,
Все як верстат, що беззупинно виконує свою роль,
Я перестав вже сподіватися на вас, я вже не той.
Моя це осінь, мій цей дощ, всі вікна розбиті вщент,
Розмалювала чорно-білими фарбами мій портрет,
Забороняєш існування, поєднання цих сердець,
Мій невловимий план для щастя розчиняється весь.
Він попадає під прес твоїх холодних очей,
Твоє мистецтво чарувати й вбивати в один момент,
У статиці завмирає надія на дотик рук,
Відверто серце чекає продовження увертюри.
В той час, як сонце золотить при заході небеса,
Це так нагадує тебе, я красу у серці сховав,
Щоб міг я знов порівняти, коли поруч з тобою,
Зафіксувати дотик миті, як дешевий полароїд.
Мій ідеальний світ, неідеальна реальність,
І ти зі мною розділи цей простір у задзеркаллі,
Тримай мене за руку, розмалюй кольорами,
Ці чорно-білі світи, до неба разом дістанем.
Ми бачили як дощ розмалював чо рний асфальт,
Коли сонце вже сховалося, це після вистави,
Тоді як світло неяскраве з ліхтарів розливало,
Все перед нами візерунками, під нашими ногами.
Мені так було цікаво зі стрічки ловити кадри,
Спостереження, оцінки, реації всі яскраві,
І погляди виринали випадкові місцями,
І твоя посмішка у відповідь на дотик очами.
Я розумію, що гіпербола - теза мого життя,
Та по-інакшому не можу, нікому ж не обіцяв,
Що буду жити у реальності, яку нам створили,
І так щосили нав'язуєть кожен день, аж до могили.
А я зриваю ці стіни, як у дитинтві я вірю,
І вибачатись за відвертість не хочу тай і не вмію,
Я дякую тобі за осінні всі кольори,
За все натхнення і за ноти нові в моєму житті.
Мій ідеальний світ, неідеальна реальність,
І ти зі мною розділи цей простір у задзеркаллі,
Тримай мене за руку, розмалюй кольорами,
Всі чорно-білі світи, до неба разом дістанем.
Imperfect world throws me against wet asphalt,
I do not want to be kind, zryvayusya, goodbye,
I fell from the sun to the darkness of clouds,
This is the reality of insomnia poems drew.
And what is all false, empty, clear days,
At the height I saw sincere heart, which so wish,
In the midst of my fantasies were born colors
Works with you where I saw the light in his sleep.
Now no empty words, just pop feeling,
Among the autumn blast bright - colors on paper,
I got lost among his own directorial moves
My all versions disappear in notes autumn days.
What is missing are metaphors for candid stories
Take it and put it in the performances, though sufficient to space
Remove from the depths same label with the label "man"
This is not pathos, the only thing that touches all the time.
My ideal world, imperfect reality
And you with me in this space sections looking glass,
Hold my hand Paint colors
All black and white worlds, the sky together reach.
All life - it's sublimation, replacement of common concepts,
Abstract ink in the pages of these letters,
Just like machine that unremittingly carries out its role,
I no longer have to rely on you, I is not the same.
Fall is my, my, this rain, all the windows are broken to pieces,
Painted black and white paint my portrait,
Prohibits combination of hearts,
My plan for elusive happiness dissolves all.
It gets cold at press your eye
Your art charm and kill in a moment,
In static fades hope to touch hands,
Frankly heart expects continued overtures.
While the golden sun at sunset skies,
This so reminds you, I hid the beauty in your heart,
You could compare me again when next to you,
Fix touching moments as a cheap Polaroid.
My ideal world, imperfect reality
And you with me in this space sections looking glass,
Hold my hand Paint colors
These black and white worlds, the sky together reach.
We have seen the rain painted Cho rnyy asphalt,
When the sun had disappeared, after this performance,
While the dim light of lanterns spilled,
All designs before us under our feet.
I was curious as to catch the tape footage
Observations evaluation reatsiyi all bright,
And the views vyrynaly random places
And your smile in response to touch eyes.
I understand that hyperbole - the thesis of my life,
And in otherwise can anyone not promised,
What will live in the reality that we have created,
And so nav'yazuyet hard every day, until the grave.
I tear these walls, as in dytyntvi I believe
I apologize for openness did not want to tie and do not know how,
I thank you for all the autumn colors
For all the inspiration and the new music in my life.
My ideal world, imperfect reality
And you with me in this space sections looking glass,
Hold my hand Paint colors
All black and white worlds, the sky together reach. Смотрите также: | |
