Ностальгія… Другий рік підряд.
Куди подіти свою голову?
Хто обіцяв, що ті мости горять?
Підіть, спаліть, будь ласка, знову!
І м’якне тіло, як десь чую спів.
Руки тремтять.
І запаморочíння.
Хто там казав, що світ уже здурів?
Йдіть, покажіть їм ще моє творіння!
Краще б заснути на всю осінь знову,
так позбираю пазли розбиті.
Хто там казав, що існує любов?
Де вона зникла з вчорашньої миті?
Я тебе прошу, мозок, ну засни!
Подихати дай рівно і спокійно.
Хто рахував, скільки ще до весни?
Дайте, будь ласка, на осінь снодійне.
Ностальгия ... Второй год подряд .
Куда девать свою голову?
Кто обещал , что те мосты горят ?
Пойдите , сожгите , пожалуйста , опять!
И мьякне тело , как где-то слышу пение.
Руки дрожат.
И запаморочíння .
Кто там говорил , что мир уже сдурел ?
Идите , покажите им еще мое творение !
Лучше бы заснуть на всю осень снова ,
так соберу предметов разбиты.
Кто там говорил , что существует любовь ?
Где она исчезла с вчерашней момент ?
Я тебя прошу , мозг , ну усни !
Подышать дай ровно и спокойно.
Кто считал , сколько еще до весны ?
Дайте , пожалуйста , на осень снотворное .
