Обличчя холод,
В серці бавиться гріх
Смертельний жах
Пульсує голод
У судинах моїх
У твоїх очах
Танець думок
В павутині страждання
Надія є -
Цей порошок
Поглинає бажання
Тепло моє
У радості край
Збудую мости
Очистить кров
Будь-ласка, йди
І мене відпусти
Моя любов
Сліпе божевілля
Таврує наш шлях
Твій біль мине
Я маю спинитись,
Та вижити як?
Молю, не жени мене!
Кров у судинах знову холоне
Дотик надії все ще хочу відчути
Кожна мить – це біль…
Я у вічнім полоні
Де межа, що його допоможе позбутись?
Де той край, що дозволить страждання забути?
Де?
В пекельнім вогні
Ми програли війну
Без твоїх губ
Отрута в мені –
Ти не знизиш ціну
Я не живу
Ти просиш у Бога:
«Життя захисти!»
Крізь страхів вир
Та моя дорога –
Це рух без мети
Я - поводир
Я задихаюсь
Без кисню й тепла
Проб’ю стіну
Рятунку немає
Із володінь зла
Спиню війну
Повільно стихає
Мій голос без сил
Збудую рай
Всі мрії зникають,
Мов проклятий пил!!!
Ще не вмирай!!!
Ти шепочеш про сум і спрагу
Я тебе відпускаю з болем
Ти дістатися неба прагнеш
Там ми відчуємо присмак волі!
Нас не здолає отруйна вічність
Не зачаклує в магічнім колі!
Ти не забудеш мій спів про вірність
Я не забуду твій плач про долю…
