(вірші: Наталка Буняк)
Три вінки, три віки!
Зацвіли, заплелись над Вкраїною,
Розпустили стяжки,
Між свої пелюстки
Пов'язались – мов доля, калиною.
А що перший вінок,
Із тернових гілок,
Коле тіло уже три століття,
Та підніметься птах,
І на батьківський дах,
Принесе Богом свячене віття
А що другий вінок,
З синьо-жовтих квіток,
Він до волі і єдності кличе!
Вже пора! Вже пора!
До любові й добра ! -
Біла чайка над степом кигиче.
А що третій вінок,
Це лавровий листок,
Воскресає наш дух над руїною!
Понесуть молоді,
У боях і в труді,-
Гучно слава полине Вкраїною!