Я дякую тобі за те,
що я сміятися навчилась.
Я знаю мені було важко,
та я не зупинилась.
Я сміялась у супереч
плачу,болю й жаху.
Що створив для мене ти-
просту й ображену.
Біль у серці припинився,
через пару жахів.
Я нарешті зрозуміла,
що себе забуваю.
Я вже не була схожа
на ту давню Валерію.
Я вже не впадала,
як тоді у істерику.
Приспів:
Я забула плач,гнів-
все тобі залишила.
З цим боротися тобі-
доля рішила.(2 рази)
Може час промине й зрозумієш згодом,
що ти втратив таку важливу нагоду.
І не думай,що я ВАНІЛЬ чи ПАРАНОЇК,
всеодно спасибі,не забувай ніколи!.........
Приспів: