Хіба хтось право дав тобі на терези покласти
Любов мою сердешну і твою підступну зраду?
Як посміли ви віру мою так підло украсти?
Чому ночі безсонні ніяк не дарують розради?
Чорно-білі емоції клекочуть в грудині,
Отрута жалю роз"їдає вражене серце.
Подібні хрести навіщо даються людині -
Як серце слабке безжально шматують убивці?!
Бодай гріх цей втопився навік у ріці забуття,
І час зупинився у ніч майбутньої печалі.
Не ваших оголених тіл відбулося злиття,
Тоді сплелись усіх страхів моїх діагоналі!
Страх втратити і страх розчаруватись,
Страх правду знати і жити у брехні.
Від їх злиття куди тепер душі сховатись?
Всі як один одноманітно непотрібні дні!