У сімнадцять - до того, як я стала дорослішати.
Коли мамою рідною була я від болю захищена.
Тоді мрії про принців полюбляли у снах моїх мешкати.
І з найкращим із них була я навіки обвінчана.
Свято вірила в те, що я стану щасливою.
Я не знала, що в книгах зібрались лиш мрії письменників.
Не знала, що лиш Попелюшка у принца буде єдиною.
А у принца мого коханок буде до чортиків.
Думала стану я принцу подарунком омріяним.
А мене він винив у всіх негараздах буденних.
Думала, як собой поділюсь то і він стане окриленим.
Та мене разом з крилами він губив у сарказмах щоденних.
Думала, мріяла, у сімнадцять сукні нові приміряла.
Та у двадцять для принца стала вірним конем.
Принц по спині батогом, а я відчай мовчки ковтала..
Жаль, що сімнадцять вже ніяк не вернем.
Ну а ближче до тридцять у душі зарубцьованій.
Не лишилося місця живого для марних чекань.
Невеселе закінчення у казці моїй пошматованій.
Та нема сторінок для подальших страждань...
В семнадцать - до того, как я стала взрослеть.
Когда мамой родной была я от боли защищена.
Тогда мечты о принцах любили во сне моих жить.
И с лучшим из них была я навеки обвенчан.
Свято верила в то, что я стану счастливой.
Я не знала, что в книгах собрались лишь мечты писателей.
Не знала, что лишь Золушка в принца будет единой.
А у принца моего любовниц будет до чертиков.
Думала состояния я принцу подарком желанным.
А меня он винил во всех бедах обычных.
Думала, как собой поделюсь то и он станет окрыленным.
И меня вместе с крыльями он терял в сарказм ежедневных.
Думала, мечтала, в семнадцать платья новые примерила.
И в двадцать для принца стала верным конем.
Принц по спине кнутом, а я отчаяние молча глотала ..
Жаль, что семнадцать уж никак не вернем.
Ну а ближе к тридцать в душе зарубцьований.
Не оставалось места живого для бесплодных ожиданий.
Невеселое окончания в сказке моей раздираемой.
Но нет страниц для дальнейших страданий ...
