Гадаєш дощ змиває кров?
Гадаєш кров виправдовує біль?
Гадаєш ти повернешся знов,
Коли кричиш і луною звідусіль?
Ти проти градієнту іди давай.
Гадаєш ти минуле давно забув.
Хтось вибув, а ти перемагай.
Людину, як сторінку, перегорнув.
Гадаєш знову перестрибнеш,
Прям до зірок крізь метушню земну?
Ми всі разом, а ти все переживеш?
І все залишиш? Гординю візьмеш одну?
Коли проб’єшся і злетиш – я покажу,
Гадаєш світ малий і це справді так.
Але ти спиш і витрачаєш все на куражу,
Живеш у снах аби не питання «Як?»
Гадаєш я вигадую все?
Тоді чому ми є та куди іти?
Чи ти досяг своєї мети?
Вона дощем тебе з землею віднесе…
Гадаєш дощ змиває кров?
Гадаєш кров виправдовує біль?
Гадаєш ти повернешся знов,
Коли кричиш і луною звідусіль?