ХУРТОВИНА
Вітер плаче й завиває, скаженіє у снігах
Через гори і долини навіває дикий страх.
Ніч нещадно обхопила млою все що навкруги
Сяйво місяця укрила, та небесні береги
Чуєш холоду дихання?! Він безмовно заступив
Закувавши в кригу ріки, шугою озера вкрив.
Всі очікують застигши , коли з’явиться вона
Білосніжна і сердита своїм жахом чарівна
Вовкулаки заспівали гімни темної доби
Зустрічають свою панну наче піддані раби
І проснулась та чатує до пришестя Верховина
Закружила заметала порошею хуртовина.
Стогнуть у лісах дерева що в обіймах у зими
Її груди кормлять мертвих і пророчі лихо сни
Погляд збуджує бажання спокій в забутті знайти
Через все що страх приносить з нею за руку іти.
Заревіла хуртовина і помчалась крізь Карпати
Снігопадом і хугою все живе щоб поховати
Чути відчаю десь крики, хтось прощається з буттям
Злившись в унісон з вітрами хороводить смерть з життя