1
Наче учора все було - а от вам знову осінь
Лишилось шо - лишились злість і досвід, і досить
Ви й досі хочете так зберегти ці зміни?
Тицніть відміну, як вже дістали нас ці змії
Я знов в минулому, п'ятнадцяте, листопад
Діру на дні поламаними пальцями заштопай
За что, блять! Вскриваєш шепітом як штопором
Нашо це шапіто, адже ж не мали наче клопоту
Я зрозумію сам, якщо схочеш піти
Ціле життя терпіти мінуса і біти
Думав, нарешті зав'язав - нікотин
Тіки цей реп і ти - мої щасливі тікети
Стрілки і далі будуть тікати час не спинився, ні
Я уникаю дому, там страшне відлуння з шафи
Я як ті цвяхи, що стирчать над ліжком з стіни
Ти ставиш кому, я мінуса ставлю шафл
Дивись, вона злітає з помахами вій,
Вона уже десь там, де ще не нікого не було
І тихо-тихо б'ється в груди їй
Чомусь іще з моїм ім'ям кулон
2
А ти сиди, вдавися цими віршами і болем
Руками іншими по шкірі миршавій і голій
Той самий храм, минуло рівно дев'ять місяців,
Я знову там, самотність зі свічок звисає китицями
Стою і плачу, отже, замотаний у прапор,
Пробачте, отче, я тут вам весь молитовник заляпав
Скільки хіп-хапу - стільки і болю і
Експрес в самотність відправляється не з тої колії
Кінець історії, вересень, двадцять п'яте,
Холодне лате з м'ятою, ця ніч зім'ята,
А срібний ланцюжюк лишає смуги там, на шиї
І перший сніг заносить на землі сліди пташині
Доза зросла десь на початку серпня
Пози мінялися, усе здавалося просто нестерпним,
Просто не стерти, просто естет ти, Шалімов Андрюша,
Hai una sigaretta, знов рипить лівий навушник 1
Как вчера все было - а вот вам снова осень
Осталось что - остались злость и опыт, и достаточно
Вы до сих пор хотите так сохранить эти изменения?
Тицнить отличие, как уже получили нас эти змеи
Я снова в прошлом, пятнадцатый, ноябрь
Дыру на дне поломанными пальцами заштопай
За что, блять! Вскрывают шепот как штопором
Зачем это шапито, ведь не было как хлопот
Я пойму сам, если хочешь уйти
Всю жизнь терпеть минуса и биты
Думал, наконец завязал - никотин
Тики этот рэп и ты - мои счастливые тикеты
Стрелки и дальше будут бежать Время не остановился, ни
Я избегаю дома, там страшное эхо из шкафа
Я как те гвозди, торчащие над кроватью с стены
Ты ставишь всем я минуса ставлю шафл
Смотри, она взлетает с взмахами ресниц,
Она уже где-то там, где еще не никого не было
И тихо бьется в грудь ей
Почему еще с моим именем кулон
2
А ты сиди, подавись этими стихами и болью
Руками другими по коже тщедушного и голой
Тот самый храм, прошло ровно девять месяцев,
Я снова там, одиночество со свечей свисает кистями
Стою и плачу, значит, завернутый в флаг,
Простите, отец, я тут вам все молитвенник захлопал
Сколько хип-Хапу - столько и боли и
Экспресс в одиночестве отправляется не с той колеи
Конец истории, сентябрь, двадцать пятый,
Холодное латте с мятой, эта ночь смята,
А серебряный ланцюжюк оставляет полосы там, на шее
И первый снег заносит на земле следы птичьи
Доза выросла где-то в начале августа
Позы менялись, все казалось просто невыносимым,
Просто не стереть, просто эстет ты, Шалимов Андрюша,
Hai una sigaretta, опять скрипит левый наушник Смотрите также: | |
