Дощем холодним
Б'є в обличчя,
Осiннiм вiтром голос
Кличе йти, а ти...
А ти у лабiринтi слiв,
У вирi фраз й думок порожнiх
У дзеркалi очей пустих, слiпих.
I пiд ногами - чужi слова,
За водоспадом форм
Пусталi змiсту,
Такнок химерний
Зiв'ялих фарб
Малює свiт
На перехрестi глухих кутiв
Вiдбиткiв снiв майбутнiх
Розiрвуть нарештi ланцюг
Обвiтрених спогадiв,
На перехрестi глухих кутiв
Зникають стiни, пожовклi
Вiд марностi мрiй
Скалiчених спогадiв!
Полум'ям загслих зiрок
Залiпить розум
Зiтлiлим листям
Застелить погляд
Мелодiя спокою