Подих намиста з троянд на вустах,
Срібний ланцюг я тримаю в руках.
Знову щось зникне і знову прийде…
Як зневажаю я тебе!
Мій непокірний слуга, не барись!
Стань на коліна, в любові клянись!
Забудь усе, мене почуй,
Любові сльози поцілуй!
І
Знов накрила мене самотність безжальна,
Та луною я чую мов серця стук
І на крилах, на рваних, місячне сяйво…
Що зі мною? Після стількох мук
Немов я жива! Та самотність ріже вогнем.
Ти почуй мої слова. Перед розп’яттям присягнем,
Одним бажанням осягнем!
Пр.
Тихо кайдани з троянди зніми
І на зап’ястя їх нам надягни.
Диво обіймів до тіла торкне…
Як я обожнюю тебе!
Стань на коліна любові краси,
В жертву себе тим словам принеси
Що в серці біль мені дадуть
І в нову казку утечуть!
Чи гріх це – не знаю,
Скажи «кохаю»!
З губ табу зніми,
Словом обійми!
ІІ
Світ мов замок, ворота Богом відкриті!
Я на обрій до нього серце верну.
У світанок відкриєш очі закриті
І до мрій тебе я проведу!
Мене лиш поклич; обережно скажеш ім’я,
Зрозумієш сяйво свіч, тоді здійсниться – прийду я,
І вічність буде вже твоя!
Пр.
Персні троянди схрести по-скоріш,
Стрічку зі шкіри зв’яжи по-міцніш!
В дзеркало йду я, в те коло пора…
О ця скажена клята гра!
Казка любові, прошу, вернись!
Милий, лишися і загубись!
І чорний шлюб німих речей
Прикрасять сльози із очей!
Брехню зневажаю,
Скажи «кохаю»!
Геть здоровий глузд
З непорочних вуст!
Пр.
Подих намиста з троянд на вустах,
Срібний ланцюг я тримаю в руках.
Знову щось зникне і знову прийде…
Як зневажаю я тебе!
Мій непокірний слуга, не барись!
Стань на коліна, в любові клянись!
Забудь усе, мене почуй,
Любові сльози поцілуй!
Тихо кайдани з троянди зніми
І на зап’ястя їх нам надягни.
Диво обіймів до тіла торкне…
Як я обожнюю тебе!
Стань на коліна любові краси,
В жертву себе тим словам принеси
Що в серці біль мені дадуть
І в нову казку утечуть!
Ти ніжно в розмові
Зізнайся в любові
Тільки лиш одним
Поцілунком цим! Дышите ожерелье из роз на его губах,
Серебряная цепочка я держу в моих руках.
Опять что-то исчезнет и вернусь ...
Как я тебя презираю!
Мой мятежный служащий, а не Барис!
Стоять на коленях, в любви клянусь!
Забудь все, что я слышу,
Люблю слезы поцелуй!
И
Снова одиночество покрыл меня безжалостно,
И я слышу эхо сердце в качестве стука
А на крыльях, рваный, лунный свет ...
Что со мной не так? После так много страданий
Как я жив! И одиночество порезает огонь.
Вы слышите мои слова. До распятия ругаюсь,
Один запрос преобладает!
Пр.
Тихие группы розы взлетают
И мы надеваем их запястье.
Чудо Touch обнимает тело ...
Как я люблю тебя!
Стоять на коленях любовь красота
В словах жертвоприношения себя предлагают
Что будет мое сердце болит
И появится новая история!
Это грех - я не знаю
Скажи "я люблю!"
С губами табу взлететь,
Короче обнять!
II
Мир похоже на ворота замка, открытые Богом!
Я на горизонте к его сердцу верно.
На рассвете открытые глаза закрыты
И я принесу тебе мечты!
Я звоню только; Говорить мягко,
Понять светятся заглушки, потом поняли - я приду,
И навсегда быть твоим!
Пр.
Кольца роза крест в скорее
Лента кожаный галстук в крепко!
В зеркале я иду в круг времени ...
О, черт возьми, это игра!
Сказка о любви, пожалуйста, вернитесь!
Мило, Лышисья и Zahubys!
И черный брак глупые вещи
Украсьте слезы от его глаз!
Ложно презирать,
Скажи "я люблю!"
Вниз с здравым смыслом
От устья безупречного!
Пр.
Дышите ожерелье из роз на его губах,
Серебряная цепочка я держу в моих руках.
Опять что-то исчезнет и вернусь ...
Как я тебя презираю!
Мой мятежный служащий, а не Барис!
Стоять на коленях, в любви клянусь!
Забудь все, что я слышу,
Люблю слезы поцелуй!
Тихие группы розы взлетают
И мы надеваем их запястье.
Чудо Touch обнимает тело ...
Как я люблю тебя!
Стоять на коленях любовь красота
В словах жертвоприношения себя предлагают
Что будет мое сердце болит
И появится новая история!
Вы аккуратно в разговоре
Признаться в любви
Только один
Поцелуй это! | |
