Луна:
І ось настав нарешті час,
За обрій сонце йде,
Останній промінь його згас,
Та тиша настає.
Яка ж чудова це пора,
Аби пройтись удвох,
Під моїм сяйвом чарівним,
Під променем зірок.
Чому ж тоді, скажіть мені,
Коли надходить тиха ніч,
Як грають тіні за вікном,
Коли горять свічки,
Всі мешканці Еквестрії,
Ідуть від мене геть,
Чом до вподоби радше їм,
Сестри яскравий день?
In umbra Luna est.
Насамоті, бо тільки я,
Все бачу так, як є.
Любові й шани їхньої,
Не варта я невже?
Поваги я доб'юся,
Бо право це моє,
Не гірше є за денне,
Нічне сяйво місячне!
Я мала сподівання,
Що не дійде до війни,
Кінець правлінню Світла,
Вклоніться Темряві!
І всі пізнають диво,
Неба чорного в пітьмі.
Бо Тії сяйво згасне
Сьогодні назавжди.
То прощавай, мій біль
Тобі ніколи не збагнуть,
Хай колискова ця тебе
Несе в останню путь!
Nocte! Echo:
And then came the last time,
Over the horizon the sun goes
Last ray of his faded,
And silence comes.
What is remarkable this time,
To walk together,
During my magical glow,
When beam stars.
Why, then, tell me
When a quiet night,
How to play the shadows outside the window,
When burning candles,
All residents Ekvestriyi,
Go from me,
Why is rather like them
Sisters bright day?
In umbra Luna est.
Alone, because I only,
All I see as is.
Love and respect their,
I do not really worth?
Respect I dob'yusya,
For it is my right,
No worse is for the day,
Night Lights month!
I had hoped
That will not come to war,
The end of the reign of Light
Worship Darkness!
I know all wonder,
Sky black in the darkness.
Lights go out for Tiyi
Today all.
So farewell, my pain
You never fathom,
Let this lullaby you
Carries the funeral!
Nocte! Смотрите также: | |
