КОХАННЯ ЯК МЕТЕЛИК
Кохання як метелик – захочеш не піймаєш,
Не розумієш поки не втрачаєш.
Цінуй кожну хвилину, цілуй без причини,
Завжди пам'ятай що...
Кохання як метелик – захочеш не піймаєш,
Не розумієш поки не втрачаєш.
Цінуй кожну хвилину, цілуй без причини,
Ніколи не забувай...
Вони не були знайомі, просто перехожі,
Зустрілись поглядами у вагоні метро.
Навколо своїх сердець важкі огорожі
Роками будували, тепер все одно.
Її небесна блакить в полон захопила
Усі його думки, не підібрати слів.
Наче стіна в Берліні пала її крига,
Що сповіщало про кінець сірих днів.
Думки плутали, а станції минали,
Навколо тисячі проблем злились в одну.
Тепла очей обом не вистачало,
Тепер пили до дна свою елегію.
Нема тієї сили, щоб їх тепер спинити,
Сильніший за усіх, як завжди тільки час.
Він відділяє те що треба, наче сито,
І залишає з тим, що є, кожен раз.
То був лиш сон – ілюзія польоту,
В старому місті прокинулися дві душі.
Їх імена миттєво передали по дроту,
Розплутали клубок самотності по ниточці.
Земля зробила кілька обертів на зустріч долі,
Тим часом всесвіт відлік увімкнув.
Між всіх людей під сонцем розподілив ролі,
Ретельно як завжди - нікого не забув.
Грім серед ясного неба, парасолі вдома,
Прогноз черговий раз збрехав, то й що тепер
Під землю їх за руку вела чиясь там воля
Наче по небу радари гелікоптер.
Вони не були знайомі, просто перехожі,
Зустрілись поглядами у вагоні метро.
Навколо своїх сердець важкі огорожі
Роками будували, тепер все одно.
de Joker - VI - 2012
ЛЮБОВЬ КАК БАБОЧКА
Любовь как бабочка - захочешь НЕ поймаешь,
Не понимаю пока не теряешь.
Цени каждую минуту, целуй без причины,
Всегда помни что ...
Любовь как бабочка - захочешь НЕ поймаешь,
Не понимаю пока не теряешь.
Цени каждую минуту, целуй без причины,
Никогда не забывай ...
Они не были знакомы, просто прохожие,
Встретились взглядами в вагоне метро.
Вокруг своих сердец тяжелые ограждения
Годами строили, теперь все равно.
Ее небесная лазурь в плен захватила
Все его мысли, не подобрать слов.
Как стена в Берлине пала ее лед,
Что давало знать о конце серых дней.
Мысли путали, а станции проходили,
Вокруг тысячи проблем слились в одну.
Тепла глаз обоим не хватало,
Теперь пили до дна свою элегию.
Нет той силы, чтобы их теперь остановить,
Сильнее всех, как всегда только время.
Он отделяет то, что нужно, как сито,
И оставляет с тем, что есть, каждый раз.
Это был лишь сон - иллюзия полета,
В старом городе проснулись две души.
Их имена мгновенно передали по проводу,
Распутали клубок одиночества по ниточке.
Земля сделала несколько оборотов на встречу судьбе,
Между тем вселенная отсчет включил.
Между всех людей под солнцем распределил роли,
Тщательно как всегда - никого не забыл.
Гром среди ясного неба, зонты дома,
Прогноз очередной раз солгал, и что теперь
Под землю их за руку вела чья там свобода
Как по небу радары вертолет.
Они не были знакомы, просто прохожие,
Встретились взглядами в вагоне метро.
Вокруг своих сердец тяжелые ограждения
Годами строили, теперь все равно.
de Joker - VI - 2012 Смотрите также: | |
