Ми наче планокури - нам є шо перетерти завше
Нас харить лиш нестерпний кашель і нествердність старших
І ми не спали, навіть мертво спавши
А вам до нас далеко, хоч ви підійдіть на аршин
Наше життя не воша, проте воно на волосині
Ми повні сили голосили на гори сиві й моря сині
Шо ми навколо все підкорим нині
Бо ми з народу, де 45 мільйонів гордих сиріт
Ми не скульптури, проте нас не на жарт ліпить
Як сіножат літо, кидає в жар, піт і ніде шарм діти
В когось серце в п'ятах на жаль
Тільки в когось душа в клітор - вважав лікар
Нам тикали і потакали. Ми криками і матюками
Їх не кликали а проганяли, були психами і дикунами
Не дихали а задихались, не пивши, ми впивались
Нас пристави не налякали, призови і трибунали
Нам змінюватись пізно, брате
Як би не благала слізно матір
Я тут не зміг би існувати
Не бувши дещо біснуватим
Знову в мандри ці по матриці
Скільки ж кайфу в краплі цій рятує від пропасниці
Від п'ятниці до п'ятниці ми, як митці
І як би ці не брали нас на приціл зрадники і зрадниці -
Провал в кінці
Вони м'якохарактерні і твердолобі
Ми співчуваєм але, як правило і трем долоні
Вільні попри рейд пагонів і рев колоній
Мій реп - адепт агоній, шукає п'ятий кут, як в пентагоні
Куди не йди - фронт і тил - це єдиний ти
Я дивний тим, шо з дев'яти в мені дитини не знайти
Я не дебелий та як делитант
Де розум, де літа
Спавши в постелі, я літав
Не боячись, шо впаде літак
І я б збрехав тобі, але ти мене знаєш занадто прекрасно
Ми - як зарплата й невчасно
Порш, дівчата і пастор
Як це саме і часто
Як наш край і на власний від Сяну по Тясмин
Мій замкнутий Гаспид
Нам змінюватись пізно, брате
Як би не благала слізно матір
Я тут не зміг би існувати
Не бувши дещо біснуватим