близьким набридло слухати мої міфи
Про те як хочу легендою,
але саме це історія яку я пишу,і в яку вірю
Не знаю міри, знову сіро
Тиждень пролетів повільно
І в якусь неділю почну топитись в океані мрій
Потім встану з ліжка,й сяду за стіл
Так,я визнаю я падав
Часто ховав я правду
Часто відкладав на завтра
В надії опинитись з кращими картами
А насправді
Опинявся в клінічній палаті
Жив тим що ззаді
І мої язви здавалось пізно лікувати
Вже останні стадії
Завели поради ваші,дякую
У відповідь :"Та будь-ласка,звертайся"
Диво?я впізнав в інтонації сатиру
Так я не дурак!?чи не багато платили
щоб мене знесилити,
І дійсно,є результат
В 14 моїх крила припали пилом
З того часу не знав,де моя колишня душа
З того часу прошу в неба сил я
З того часу існує мета моя - Декарт
Припали пилом крила
Просив я щоб приплила сила
Швидко до мене
Холод по венах
Стресом загнав в космос темний
осінь просто
Тримався осторонь
я не виносний
На постерах,не фіксований
Не відомий а наврядчи буду в списку форбс
Але живу,і йду,якщо Всевишнім мені життя дано
Значить не просто
Голову на стіл,очі закрив
Голос:Давай вставай старий
Ціле життя "то шлях догори"
То як не впасти вниз
Забирає по трохи в лапи демон п*яний
Залікує на ніч рани,але краще не стане
Листя не просто жовтіють,падати вниз будуть
Думаю пора би задуматись,а?люди,груз би
Скинути,Братан а ти мені скажи
Скільки коштуєм разом ми
продавали ж то часто,ховались за красивими фразами
Правда блін,а правди там вже не шукай
Там декорації й картини а не душа
Тут знецінення відбується не тільки валюти
Ні,я б не сказав що тільки заради неї живу
Але суто лайками ж то не оплатити рахунок
