Батьку.
Батьку, пройшло вже стільки років, як тебе нема,
А рана що в мені не гоїться, вона така ж сама.
Зовні силу мою бачать інші,
А біль мій бачиш тільки ти і я.
Скільки б життів я не прожив,
Скільки б місць я не побачив,
Я пам’ятатиму весь час,
Що назавжди я свого батька втратив.
Здається в Бога, я камінням не кидав,
Навіщо ж він тоді, від тебе життя забрав?
Я залишився сам на сам,
З собою, із болем, із боєм.
Але здається я програю,
І скоро нас буде вже двоє.
Батьку, як би я хотів щоб ти мною гордився.
Щоб ти бачив ким я став, але не бачив в що перетворився.
Я ніби й стою, але стою на колінах, і давно не можу встати.
Я ніби й живу, але живу з болем, і нікому його забрати.
Щоб не казали інші, час калічить а не лікує,
Такий біль нестерпний, тільки смерть вгамує.
Я затаврований навіки, і знак мій горе, і знак мій втрата,
Я не живий давно, життя моє – повільна страта.
Нікчемно жив, нікчемно й подохну і ніхто не згадає.
Разом з тобою щось вмерло в мені і до сих пір вмирає.
Мотузка вже на горлі, але я ще чомусь зволікаю,
Мій рідний Батьку, знав би ти, як я нашу зустріч чекаю.
Батьку... Отец.
Отец, прошло уже столько лет, как тебя нет,
А рана что в мне не заживает, она такая же.
Внешне силу мою видят другие,
А боль мой видишь только ты и я.
Сколько бы жизней я не прожил,
Сколько бы мест я не увидел,
Я буду помнить все время,
Навсегда я своего отца потерял.
Кажется в Бога, я камнями не бросал,
Зачем же он тогда, от тебя жизнь забрал?
Я остался один на один,
С собой, с болью, с боем.
Но кажется я проиграю,
И скоро нас будет уже двое.
Отец, как бы я хотел, чтобы ты мной гордился.
Чтобы ты видел кем я стал, но не видел во что превратился.
Я бы и стою, но стою на коленях, и давно не могу встать.
Я бы и живу, но живу с болью, и никому его забрать.
Чтобы не говорили другие, время калечит а не лечит,
Такая боль невыносимая, смерть утолит.
Я заклеймен навеки, и знак мой горе, и знак мой потеря,
Я не живой давно, жизнь моя - медленная казнь.
Ничтожно жил, ничтожно и подохну и никто не вспомнит.
Вместе с тобой что-то умерло во мне и до сих пор умирает.
Веревка уже на горле, но я еще почему-то медлит,
Мой родной отец, знал бы ты, как я нашу встречу жду.
Отец ... Смотрите также: | |
