Ти приїхала в село на вісім днів,
Я з тобою познайомитись хотів,
Та дізнався випадково в голови,
Що ти дівчина не просто, а з Москви.
І забракло слів у мене, в серці - гвалт,
Я не бачив ще таких крутих дівчат.
Я дізнавсь, що ти з Москви і похолов,
А це значить, мова йдеться про любов.
Коли ми крили в баби Дуньки хату,
Я закохався в дівку цебелату,
Тепер не можу їсти, пити, спати,
Її одну я мушу лиш кохати.
Ми не криємо хати, бо вже зима
І так сумно у селі, - тебе нема,
Мені сниться уночі нічний Арбат,
А не зграйка бойових сільських дівчат.
Але вчора я дізнавсь від вчителів,
Що виходять гарні діти від хозлів.
Тільки мати ледве стримує печаль,
Що, мовляв, був син як син, а став москаль.
Коли ми крили в баби Дуньки хату,
Я закохався в дівку цебелату,
Тепер не можу їсти, пити, спати,
Її одну я мушу лиш кохати. You came to the village for eight days,
I meet with you like
And discovered by chance in the head,
What do you not just a girl, and from Moscow.
I lacked the words to me, in my heart - ruckus,
I have not seen such steep girls.
I learned that you are in Moscow and poholov,
This means it comes to love.
When we women wings Dunky house,
I fell in love with the girl tsebelatu,
Now I can not eat, drink, sleep,
It is one I have only love.
We are not lies house, for he winter
And so sad in the village - you do not,
I dream at night night Arbat,
Rather than battle a gaggle of village girls.
But yesterday I learned from teachers
What make good children of COPD.
Only have barely holding back sadness,
That, they say, was the son of a son, and became a Muscovite.
When we women wings Dunky house,
I fell in love with the girl tsebelatu,
Now I can not eat, drink, sleep,
It is one I have only love. | |
