Текст песни Віталій Білоножко - Сохрани, Боже

Як листки за зимнім вітром відлітають,
По одному мене друзі покидають.
Залишаючи у серці біль утрати,
Бо усі колись ми маєм помирати.

Та якби ж хоч на жертовнім полі бою,
Рідну землю заслоняючи собою,
А то тихо у безпомічних палатах
Від розбуджених чорнобилів проклятих.

Приспів:
Сохрани, Боже, друзів моїх ще живих,
Упокій душі, хто спочив у глибокому сні.
Хто ж мені руку вірну подасть замість них,
Як проб'ють дзвони України?
Хто дасть віру мені?

І свою я відчуваю в тім провину,
Що лягають мої друзі в домовину,
Не спізнавши ані слави, ані віна.
Плач за ними, безталанна Україно.

І не знаю, хто нам в горі цім зарадить,
Підкладе плече і душу, а хто зрадить.
Але друзі йдуть за обрій по одному,
І ніколи не повернуться додому.

Приспів.

...сохрани, Боже, друзів моїх ще живих,
упокій душі, хто спочив у вічному сні...
...сохрани, Боже...