Нам 17 було - в серці вітром збентежені струни.
Нам 17 було - було літо, як ми, молоде.
На 17 було - було море і сонце, і дюни
Золоті-золоті, як волосся твоє золоте.
Нам 17 було - ми дивилися щастю увічі,
Відкриваючи в них все нові, невідомі сонця.
І здавалося нам синє море безмежним і вічним,
І здавалося нам, що любові не буде кінця.
Приспів:
О синя даль, блакитна даль,
Безмежна даль мого кохання.
В очах сонця, в серцях печаль.
О синя даль, безмежна даль.
Нам 17 було - наші дні, наче чайки, летіли.
Нам 17 було і усе нам було до снаги.
Нам 17 було - ми не знали і знать не хотіли,
Що у моря кохання, на жаль, є свої береги.
Приспів.
...море, я приходжу до тебе, щоб почути твої волторни і скрипки, і мені здається, що, як із вирію птахи, до мене повертаються юність і перша любов.
Приспів.
We were 17 - in the heart of the wind confused strings.
We were 17 - it was summer, like us, young.
At 17 it was the sea and the sun and the dunes
Golden-golden, like your golden hair.
We were 17 - we watched happiness in the evening,
Discovering in them all the new, unknown suns.
And the blue sea seemed to us boundless and eternal,
And it seemed to us that love would never end.
Chorus:
O blue distance, blue distance,
The boundless distance of my love.
In the eyes of the sun, in the hearts of sorrow.
O blue distance, infinite distance.
We were 17 - our days, like seagulls, flew.
We were 17 and we could do everything.
We were 17 - we didn't know and didn't want to know,
That the sea of love, unfortunately, has its shores.
Chorus.
... sea, I come to you to hear your voltars and violins, and it seems to me that, like birds roaring, youth and first love return to me.
Chorus.
