На горищі було вікно,
У вікні голубіло небо.
Ти казала: "Осудить неня",
Та мені було все одно.
Ти казала: "Осудить неня"
Та мені уже все одно.
Місяць ставив німе кіно,
Ворушились на стіні тіні.
Пам'ятаю усе донині,
Хоч було то давним давно.
Пам'ятаю усе донині,
Хоч було то давним давно.
Ми летіли кудись на дно
У хмільну і солодку невідь,
Потім ти розчинялась в небі,
Відчинивши у ніч вікно.
Потім ти розчинялась в небі,
Відчинивши у ніч вікно.
І коли затихав твій крок,
Я лежав у щасливій зморі,
І мене обіймали зорі,
Між якими твій голос мовк.
І мене обіймали зорі,
Між якими твій голос мовк.
Я не зводив очей з вікна,
То пора молода й чудесна.
Я повірив, що ти небесна,
Я не вірив, що ти земна.
Я повірив, що ти небесна,
Я не вірив, що ти земна.
І нехай невблаганний час
Сіє срібло в моїм волоссі,
Ти для мене небесна й досі,
Все святе, що було між нас.
Ти для мене небесна й досі,
Все святе, що було між нас.