Коли він прийшов, світ знову зажив словами,
прийшов, розігнавши глибоку пітьму.
мені невідомо, що буде завтра з нами,
але за твою любов
я готова почати війну.
Очі його - мій дім, не вступлю своє місце нікому,
розіб'ю небеса і посипляться вниз зірки
і освітлять йому всю дорогу до мого дому,
тільки б завжди він міг нею до мене прийти.
Але пам'ять горить у кожному клятому сні,
і тихо говорить мовами, яких навіть не знаєш.
Ці міста стали надто уже чужі
та повертатимусь в них,
допоки мене чекаєш.
Нехай серця мого замало, аби вмістити таку любов,
бо кілометри врізаються в нього гостріше скла,
я ж пожежі готова гасити собою,
тільки б він не пішов.
тільки б я
вберегла.