Собі забрала ключі.
І хоч кричи не кричи.
Не відкриває тепер - двері.
Моя чарівна мала.
Моя єдина мета.
Зробити так щоб було.
Тобі добре.
Знову тікаю у сни.
Де обіймаю тебе.
Наче розірветься серце ось ось.
І залишається знов.
Просто забути і все.
Так легко сказати але.
Так ми не схожі.
Приспiв:
Ти недописана, книга моя.
Ти моє небо, повне дощу.
Ти моє макове поле.
П’яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз.
І як тільки можна кохати таку.
Ні я не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.
Так цілувала до сліз.
Прошила сяйвом наскрізь.
Тремтіли губи й слова.
Така відверта.
I роки фото в альбом.
Весна біжить у вікно.
А ти не зі мною дивлюсь.
Така не прикрита.
Знову тікаю у сни.
Де обіймаю тебе.
Наче розірветься серце ось ось.
І залишається знов.
Просто забути і все.
Так легко сказати але.
Так ми не схожі.
Himself took the keys.
Though not cry cry.
Not now open - the door.
My Fair had.
My only goal.
Make it so that it was.
You well.
Again escapes into dreams.
Where embrace you.
Like a burst heart that's here.
And left again.
Just forget all.
So easy to say but.
So we do not like.
Pryspiv:
You are unfinished, book of mine.
You are my sky full of rain.
You are my poppy field.
Drunk and killing.
You're the keeper of all my tears.
And once you can love this.
No, I do not know do not know do not know do not know.
So kissed to tears.
Proshyla shining through.
Trembling lips and words.
Such frank.
I years in photo album.
Spring runs in a window.
And you do not watch with me.
This is not covered.
Again escapes into dreams.
Where embrace you.
Like a burst heart that's here.
And left again.
Just forget all.
So easy to say but.
So we do not like.
