не сподівано для нас
зупинилася зима
потяги везли мене в міста
у яких тебе нема
постою в твоїх дверях
прийшов до них серед руїн
та пробач за те що я
втішних не приніс новин
я в перший раз
не знаю куди мені йти
солодке і гірке минуле
в полоні не тримай
не хочеться
боюся самоти
подалі жену думки
що сенсу ні в чому нема
найсолодша із спокус
все покинути й піти
та благаю залишись
зараз так потрібна ти
і з під ніг піде земля
непогрізно промовчить
що ж відбудеться таке
що нарешті нас навчить
я в перший раз
не знаю куди мені йти
солодке і гірке минуле
в полоні не тримай
не хочеться
боюся самоти
подалі жену думки
що сенсу ні в чому нема
я в перший раз
не знаю куди мені йти
солодке і гірке минуле
в полоні не тримай
не хочеться
боюся самоти
подалі жену думки
що сенсу ні в чому нема
