добігає завершення літо
тебе немає, мені і не треба
роблю вигляд, що можна жити
з думками лише про тебе
і зривається небо,летить
тим, що плаче, ретельно вмиває місто
ніби пісню тепер бринить соромливо надвечір листя
такі важливі ніби слова
не сказала, а може забула зовсім
тебе так часто забирає зима
і де-не-де знаходить осінь
десь на південь уходять листи
там шукають спокою хвилі
поспішав, а не встиг
бо скінчились сили
так повільно зникає зима
час на тебе щодня спливає
ти пробач. але я не знав
що на початку весни не чекають
я так хочу забути тебе
і нажаль здається виходить
бо життєвоважливий дзвінок
не надходить і не надходить
але небо ласкавить зливою
в твої вікна поцілило небо
пам*ятають, коли важливо
забувають, коли не треба
на прискорені міжміські
вже забиті всі майже нижні
я благаю хвилі морські не будити тебе, ніжну
ген за обрієм, стоголосі
полетіли пісні радіти
ти пробач, що іще не осінь
проводжає вже не літо
вікна ніби сумні очі
що вишукують тебе усюди
відпускати те, чого хочуть
мабуть, можуть лише люди
