гранітні обеліски, як медузи,
повзли, повзли і вибилися з сил.
на цвинтарі розстріляних ілюзій
уже немає місця для могил.
мільярди вір зариті у чорнозем,
мільярди щасть розвіяні у прах.
душа горить. палає лютий розум,
і ненависть регоче на вітрах.
коли б усі одурені прозріли,
коли б усі убиті ожили,
то небо, від прокльонів посіріле,
напевно б, репнуло від сорому й хули.
тремтіть, убивці! думайте, лакузи!
життя не наліза на ваш копил.
ви чуєте? на цвинтарі ілюзій
уже немає місця для могил!
уже народ - одна суцільна рана,
уже від крові хижіє земля,
і кожного катюгу і тирана
уже чекає зсукана петля.
розтерзані, зацьковані, убиті
підводяться і йдуть чинити суд,
і їх прокльони, злі й несамовиті,
впадуть на душі плісняві і ситі,
і загойдають дерева на вітті
апостолів злочинства і облуд.
