Слова своїй коханiй не кричать
I не мовчать, чiпляють струни серця.
Кохать, прощать, про головне мовчать...
Воно в очах правдивiше озветься.
На свiт великий вийти i вiдкрить,
Розплющить повноцiннi очi.
Кохана вдома, мила, та ще спить,
А ти в роботi, хочеш чи не хочеш.
Нехай поспить, їй ще дiтей кормить,
Нехай поспить i спокiй, i турбота,
А я їй принесу о шостiй квiт
Бузкових вiт,
Як не зiрве така, як я, сволота.
Слова своїй коханiй не кричать,
А що слова, коли в душi їх повно?!
I неповторна грає благодать,
Як мирний i щасливий йду додому!
(2008г.)