Надія – епілог душі
Це одна із історій, таких тут тисячі
Та ця особлива, не схожа на інші
Я звичайний хлопчина, за 20 років
Зловив поглядом дівчину, звати – Надія
Пам’ятаю враження, коли вперше побачив
Таку скромну й красиву я не зустрічав
Коли глянув в твої очі я розгубився
І в результаті ми з тобою швидко здружились
З плином часу розумів все більше
Що прив’язуюсь до тебе як мала дитина
І все більше розумів – ти не така як інші
В тобі є щось прекрасне - ти особлива
Ти говорила тільки правду, причому завжди
Твої слова діставали до самої душі
В них було щось величне, але й водночас просте
Ти не любиш банальностей і це головне
приспів
Я пам’ятаю присмак твоїх губ солодких
Але нажаль я не бачив твоїх емоцій
Вони були весь час для мене твоїм секретом
Який я не розгадав і досі
********************************************
Пам’ятаю як Ти любила ті обнімашки
Напевно знаєш як подобались мені вони
Надія щастя просиналась в моїй душі
Коли при зустрічі так ніжно обіймала Ти
Чимало хто казав не так дивлюсь на тебе
І не один раз говорила це мені
Собою бути поряд зовсім не просто
Напевно багато граю, як казала – Ти
І дуже часто згадую я ті хвилини
Коли з тобою відверто ділились секретами
Та цих моментів ставало все менше
І на серці моєму від цього не легше
І ти знай одне - я за тобою сумую
Хоча бачимось ми рідко я не забуваю
Буває шанс випадає – зустрітися з Тобою
І тут час летить так швидко – що й не помічаєм
приспів
Я пам’ятаю присмак твоїх губ солодких
Але нажаль я не бачив твоїх емоцій
Вони були весь час для мене твоїм секретом
Який я не розгадав і досі