хто вони? ті, що нам суддями
стали, були людьми і перестали вмить
і так безжалісно зрадили небесам
і ти собі зрадиш сам, якщо ти повіриш їм
як вони нині назвуть мене?
нині штовхнуть мене, впасти навколішки
невже їм дозволиш ти, вічна моя печаль
ти не впізнав в мені долю свою, на жаль.
а я люблю і байдуже,
а я люблю я хочу все і вже
і я, як сніг, падаю лише до твоїх ніг.
і всеодно мені, що тану, тану, тану
на землі
що вони скажуть у спину нам?
у мене не питай, ти їм дозволив сам
як же мені шкода, ти віриш у слова
слова - порожній звук, правда - то серця стук