Самотній вечір мій і я один,
думки лишаю сині на папері.
Терпкий глінтвейн, огидний нікотин.
Чому життя для мрій закрило двері?
Чому усе, що так давно шукав,
вщент розбив жахливий крок?
Чому, не скаже той, хто так кохав
бо боляче у серці від думок.
До зустрічі лиш крок, та безкінечний він,
у вухах грає рок - не панацея.
А просто так, звільняюся я від своїх думок
тиняючись вулицями...Де я? Де я?
Як важко знати те, що ми
лічили дні до спільної весни.
Але глінтвейн посеред зими,
і ось життя для мрій закрило двері
Я так кохав, якби ж хто тільки знав,
тобі б дістав усі зірки на світі.
Чому, скажи мені навіщо так?
Скажи прошу бо я не вільний птах
Побачимось у снах...Я не загину,
від пострілу твого мені у спину.
Не просто так життя нас двох колись звело,
не просто так писало цю картину...
Де я? Де я?
Я не знаю чому ти не скажеш мені
куди серце моє ти поділа.
Я не здатен втікти від усіх своїх мрій,
я не маю куди себе діти.
Я назад зроблю крок щоб лишити життя,
намагатимусь це пережити.
Та колись ти подзвониш і скажеш мені
"я не можу тебе не любити"
"я не можу тебе не любити"
"я не можу тебе не любити"
"я не можу тебе не любити"
