Я знаю
Тут обранці небес мовчать
Тут нікчеми все знають
Душі, відчаю сповнені сплять.
Не вірять. Не чекають.
Не існує ані нот, ані рим.
Все химерно, лиш у просторі й часі
Тліє світло. І смерть прийде за ним.
Її подих безжально все згасить.
Я знаю, що загублені зорі
Ніколи не освітять той шлях,
Що за покликом долі
Ми обрали у наших піснях.
І розлючені скали
У сплетінні віків
Каменепадом зі слави
Не розчавлять наш спів.
Тут поховані всі у світ мрій.
Виринають божевільні.
Лиш під купою каміння подих твій
Знайде докорів сумління.
Тут в прозорих водоймах очей
Оселяються жахів примари,
І палаюче сяйво з небес
Закривають ілюзії хмари.
Я знаю, що загублені зорі
Ніколи не освітять той шлях,
Що за покликом долі
Ми обрали у наших піснях.
І розлючені скали
У сплетінні віків
Каменепадом зі слави
Не розчавлять наш спів.