Сьогодні я був снігом,
А завтра став дощем,-
Цей солод гедонізму
Розлився в снів гарем.
Я входжу у світи
Й не повертаюсь з них,
Це фетіш моїх змін,
І демони мої З ваших імен
Плетуть солодкі сни.
У пошуках гармонії
Ми творимо життя,
Чим ближче до любові -
Тим ближче лиш до смерті.
Танцює скарамуш,
А з ним палкі серця!
Криниціон відкритий,
Шукай в собі творця!
Людина є творцем
Любові і страждання,
Єдина відповідь на все -
Це божевільний сміх.
Лунає в серці карнавал -
Луна Криниціади,
І пристрастю палких ночей
Гремить весілля бал.
Ранковий чай натхнення
І дотик альборади,
Фривольності вина
Пекельний дотик губ;
Любові відчуття
Й вечірні серенади...
У платті чарівному
До мене ти Прийшла.
Ми сміємось
у ваших могил,
Ваші крики не чутні,
але ви ще живі.
Поховати минуле
й закопати під землю
Голоси непочутих рабів.
Бо готовий стріляти лиш той,
Хто застреленим бути готовий.
Швидко мчиться колісниця Богів,
Повільно розгладжує смерть
шлях кольоровий...
Це найлегша дорога
знайти ворогів -
Піднятись з колін
і стати почутим.
Але час вже змінився,
героїзм застарів,
Єдиний в вас шанс -
залишитися в дурнях.
Хто не боїться,
той кричить - Я не раб!
Хто готовий померти,
крокує надлюдськими шляхами.
Лиш розуміння обранності
позбудиться тих грат,
Що були створені
рабськими страхами.
Кричить! Лічить!
Вам залишилось не довго!
В моїх творіннях
Я відображу твою сутність
І сутність мого ремесла!
Я намалюю ті світи,
В яких кружляєш ти!
Якщо захочеш, в твій портрет
Я закохаю цілий світ.
Ні біль, ні насолода весен й літ
Не вкриють листям вроду твою,
Лиш квітами впадуть до твоїх ніг,
Спустошуючи примхи мрій прибою...
І хто тепер творець?
Той, хто дарує це натхнення?
Чи той, хто надихнувшись творить щось нове,
Тим самим теж даруючи щось цінне.
Не там народжується світло,
Де вже палають сотні зорь.
А там, де промінням шлях не відкрито.
І темрява там грає зовсім іншу роль.
Не думай, що лиш сонце
Спроможне нас зігріти.
Згадай про те, що в нас
Палає теж вогнем:
Це невмирущість нашої останньої надії,
Відкривши таємницю - лиш тоді дізнаєшся,
Яким ключем...
(Ти можеш відшукати
В собі таємні брами,
Відкривши таємниці їх
Не зможеш зрозуміти.
А хто сказав, що мусиш
Людиною ти стати,
А хто сказав, що зміни -
Це себе справжнього убити?)...
Що значить у житті цьому
Не загубити своє "я"?
Є розуміння чистого створіння,
А є арлекіада сприйняття:
Забрати все в людини,
І так, як матір народила
Залишити стояти на березі мовчання -
Людина, як людина,
Первинний стан творіння,
Й до Надлюдини крок... Сегодня я был снегом,
А завтра стал дождем, -
Этот солод гедонизма
Разлился в снов гарем.
Я вхожу в мир
И не возвращаюсь из них,
Это фетиш моих изменений,
И демоны мои Из ваших имен
Плетут сладкие сны.
В поисках гармонии
Мы творим жизнь,
Чем ближе к любви -
Тем ближе только к смерти.
Танцует Скарамуш,
А с ним горячие сердца!
Криницион открытый,
Ищи в себе творца!
Человек является творцом
Любви и страдания,
Единственный ответ на все -
Это безумный смех.
Раздается в сердце карнавал -
Луна Кринициады,
И страстью пылких ночей
Гремит свадьбы балл.
Утренний чай вдохновение
И ощупь Альборада,
фривольности вина
Адский прикосновение губ;
любви ощущение
И вечерние серенады ...
В платье волшебном
Ко мне ты Пришла.
мы смеемся
в ваших могил,
Ваши крики не слышно,
но вы еще живы.
похоронить прошлое
и закопать под землю
Голоса неуслышанными рабов.
Потому готов стрелять лишь то,
Кто застреленным быть готов.
Быстро мчится колесница богов,
Медленно разглаживает смерть
путь цветной ...
Это самая легкая дорога
найти врагов -
Подняться с колен
и стать услышанным.
Но время уже изменился,
героизм устарел,
Единственный в вас шанс -
остаться в дураках.
Кто не боится,
то кричит - Я не раб!
Кто готов умереть,
шагает сверхчеловеческими путями.
Только понимание обранности
позбудиться тех решетки,
Созданные
рабский страх.
Кричит! Считает!
Вам осталось недолго!
В моих творениях
Я Показ твою сущность
И сущность моего ремесла!
Я нарисую те миры,
В каких кружишь ты!
Если захочешь, в твой портрет
Я Влюбите весь мир.
Ни боль, ни наслаждение весен и лет
Не покрыто листьями красоту твою,
Только цветами упадут к твоим ногам,
Опустошая прихоти мечты прибоя ...
И кто теперь создатель?
Тот, кто дарит это вдохновение?
Тот, кто вдохновившись творит что-то новое,
Тем самым тоже даря что-то ценное.
Не там рождается свет,
Где уже горят сотни звезд.
А там, где лучами путь не открыто.
И темнота там играет совсем другую роль.
Не думай, что только солнце
Способно нас согреть.
Вспомни о том, что у нас
Пылает тоже огнем:
Это бессмертие нашей последней надежды,
Открыв тайну - только тогда узнаешь,
Каким ключом ...
(Ты можешь найти
В себе тайные врата,
Открыв тайны их
Не сможешь понять.
А кто сказал, что должен
Человеком ты стать,
А кто сказал, что изменения -
Это себя настоящего убить?) ...
Что значит в этой жизни
Не потерять свое "я"?
Есть понимание чистого создания,
А есть арлекиада восприятия:
Забрать все у человека,
И так, как мать родила
Оставить стоять на берегу молчание -
Человек, как человек,
Первоначальное состояние творения,
И в сверхчеловека шаг ... Смотрите также: | |
