Борис Олійник. Інвектива-2
У шабаші свавільної свободи,
Під'юджувані із суфлерських буд,
Ми, наче зомбі,
не спитавши броду,
Пустились в блуд.
Заблукані в глухім чортополосі,
З похмілля так і не збагнули суть:
Що то ж не ми йдемо,
сліпі та босі,
А нас ведуть.
Мов пішаки залаштункових ігрищ,
Не згледілись,
як просвистіли все:
Від Батьківщини — до імен і прізвищ, —
А нас несе,
Немов човна без весел і правила,
У темний вир трагедій морових,
Де нас чекає доля оніміла
Рабів нових.
І покіль ви,
такі свідомі й ситі,
Годовані із нетутешніх блюд,
Шукаєте нам корінь у санскриті,
Нас в корінь б'ють!
І, заки всує плачете по слову
На всіх майданах і на всі лади, —
Свої ж поганці українську мову
Здають в латинь.
А ми йдемо за вами навздогінці.
І, як не вимрем,
дійдемо таки
В Європу.
Але вже — не українці,
А хохлаки.
І наймуть нас гуманні чужоземи
Водить ослів на ранній променад.
Самі ж зведуть на нашім чорноземі
Новий Багдад.
І якось ми,
стужившись по домівці,
Повернемось,
і нам розкаже гід,
Що тут колись
жили, пак, українці...
— А є хоч слід?
— Та от... схолов і слід.
І ми восплащемо талановито,
Зазвичай поминаючи дідів,
Що нас ізнов за наше жито бито,
Що нам обрали не таких вождів,
Що винні всі,
а ми — і на крупину,
Бо тихі, як осінніх падолист.
Що коли б нас вчергове не купили,
Хіба б ми учергове продались?!
Та інородців вилаєм належно,
Що й досі, кляті, не перевелись,
І не дають нам спати в незалежній,
І норовлять, щоб ми їм продались.
І Україні, неспалим-купині,
Поклянемося при святі дари,
Що коли б нас вчергове не купили,
Ми б вас, маман, їй-бо, не продали. Boris Oliynyk. Invective-2
In the Sabbath of arbitrary freedom,
Supported from prompter buildings,
We are like zombies,
without asking the ford,
We went into fornication.
Lost in a deaf thistle,
From a hangover and did not understand the essence:
What are we not going,
blind and barefoot,
And we are being led.
Languages pawn behind the scenes,
Didn't look,
how everyone whistled:
From the Motherland - to names and surnames, -
And it carries us,
Like a boat without oars and rules,
In the dark whirlpool of plague tragedies,
Where fate awaits us numb
New slaves.
And as long as you,
so conscious and full,
Fed from non-local dishes,
Looking for a root in Sanskrit,
We are being beaten to the root!
And, while you cry, you cry for the word
On all platforms and on all frets, -
The pagans speak the Ukrainian language
Rented in Latin.
And we are after you.
And if we don't die,
let's get there
To Europe.
But not Ukrainians anymore,
And the Ukrainians.
And we will be hired by humane foreigners
Leads donkeys on the early promenade.
They will build on our chernozem
New Baghdad.
And somehow we,
cold at home,
Let's go back,
and the guide will tell us,
What's here once
lived, again, Ukrainians ...
- Is there at least a trace?
"Well ... it's over and it's over."
And we will repay talentedly,
Usually commemorating grandparents,
That we are beaten again for our rye,
That we were elected not such leaders,
What is everyone's fault
and we - and a grain,
Because they are quiet, like autumn leaves.
What if we weren't bought again,
Would we have sold out again ?!
And foreigners we curse properly,
What the damned still haven't translated,
And don't let us sleep in an independent,
And they strive for us to be sold to them.
And to Ukraine, nespalim-kupiny,
We swear at the holy gifts,
What if we weren't bought again,
We wouldn't sell you, Mom, to her. Смотрите также: | |
