• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Борис Олійник - Інвектива-1

    Исполнитель: Борис Олійник
    Название песни: Інвектива-1
    Дата добавления: 20.03.2020 | 01:26:02
    Просмотров: 1
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Борис Олійник - Інвектива-1, а также перевод песни и видео или клип.
    Борис Олійник. Інвектива-1

    І чубимось, як горобці у просі,
    І валимо на всіх, що голі й босі,
    А ще й — дивись! — пнемося в козаки.
    Куди вже пхатись,
    коли нас і досі
    Зі Сходу в Захід,
    мов курай односить,
    А в Україні правлять мамлюки?!
    То, може, розбалакувати досить
    Та знов податись в чумаки?

    Он люди у піску, на клич пророка,
    Таку державу возвели, нівроку,
    Що ледве не півсвіту обняла!
    А ми в чорноземі усеплодющім
    В сусіди жебраєм на хліб насущний
    І скиглимо, що доля обійшла.

    Тобі ж природа усього вділила!
    То хазяйнуй у суверенній вміло,
    А не ходи ногами догори!
    Та де ж — косує на сусіду клято,
    Щоб хоч сарай... у нього,
    як не хата...
    В самого ж хата вже давно горить!

    Допоки ділим кольори та межі,
    Хизуючись, які ми незалежні, —
    Тим часом колорадівські жуки
    Уже майно пустили наше в діло
    І нас на дві полтини розділили:
    Одних — під хвіст,
    а решту — в жебраки.

    - Пануйте, хлопці! — Віскі наточили,
    По іграшковій булаві вручили,
    Та кожного при цім остерегли:
    - Гуляйте, суверенні, на свободі,
    Але не далі власних огородів,
    Бо те, що далі,
    ви вже продали.

    То перше, аніж винного шукати,
    Позиркуючи на сусідську хату, -
    Ти краще до люстерка підійди
    Та глянь у нього, обітерши порох.
    Впізнав себе?
    Ото і є твій ворог!
    А ти в чужих дошукуєш біди.

    ...Устав козак з могили опівночі.
    Округ поглянув — потемніло в очу:
    Чи то мара, чи хтозна й що воно:
    Серед могил, у степовім безмежжі,
    Стримить огром, як Вавилонська вежа,
    Із назвиськом цапиним:
    "Казино".

    А там гуляють у якусь рулетку
    Круті хлюсти заморської прикмети
    Та доляри метуть навзаводи.
    - А де ж... козацтво в бісової мами?!
    І знизу відгукнулось, мов із ями:
    - Ми тута... гречку сієм, як завжди.

    - А де ж... хорунжі? — запитав поникло.
    - Та до нових господарів прилипли:
    Підносять їм горілку та меди
    І все розказують про дні минулі,
    Як їхні предки бились у Стамбулі...
    А ми тут... гречку сієм, як завжди.

    Розказують та по-холуйськи писком
    Новим вкраїнцям заглядають в миску:
    Чи хто не кине кістку за труди?
    Затим гризуться за огризок п'яно,
    Як їх діди — за булаву Богдана.
    А ми тут... гречку сієм, як завжди.

    - А де ж свідомі? — кинув безпорадно.
    - Та де ж їм бути —
    засідають в Раді.
    І всі, як є, без винятку — вожді!
    І всі — за Україну.
    А тим разом
    Її допродують чужим пролазам,
    А ми тут... гречку сієм, як завжди.

    Стемнів козак у гніві,
    наче хмара.
    На всесвіт гримнув:
    — От уже отара!
    Ніяк не дочекає барана,
    Щоб знов трюхикать підтюпцем на бойню,
    Та мимрить: "А було ж козацтво гойне...
    Бодай би вас поглинула мана!

    Нам за свободу розтинали груди!
    А вам же волю подали на блюді —
    Так, замість зводити державний чин,
    Ви знову, по-холопському горбаті,
    Віншуєте новітніх окупантів,
    Самі ж — у гречкосіях
    І — ні з чим.

    І моститесь одсиділись у вербах,
    Покіль з ордою наодинці
    серби
    Стоять на смерть
    за православний рід.
    Гей, не відсиділись:
    після Балкана
    І вас обіруч візьмуть в ятагани,
    Скрутивши в'язи у баранів ріг!

    Злізайте з печі!
    Вдарте у кресало,
    Аби вогонь пропік на душах сало
    І нагадав, що править не живіт,
    А дух Шевченка — віщого месії,
    Що ми вкраїнці, а не гречкосії,
    Що ми — живі!

    Та вже коли і пам'ять одібрало,
    І дух, і вуха вам позакладало, —
    Тоді у ніч відплати з небуття
    Ми встанем грізно,
    мертві, та не вбиті,
    Аби хоч плюнути у твар невмиту
    Вам,
    що мерцями стали за життя!
    Then on the night of retribution from nothingness
    We will rise dreadfully,
                          dead but not killed
    To at least spit in the face of the unwashed
    You,
        what were the dead for life!

    Смотрите также:

    Все тексты Борис Олійник >>>

    Опрос: Верный ли текст песни?
    ДаНет