1. А ґілеадянин °фтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив °фтаха.
2. І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали °фтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!
3. І втік °фтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до °фтаха гулящі люди, та й виходили з ним.
4. І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.
5. І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати °фтаха з краю Тов.
6. І сказали вони до °фтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами.
7. І сказав °фтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?
8. І сказали ґілеадські старші до °фтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських.
9. І сказав °фтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?
10. І сказали ґілеадські старші до °фтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо.
11. І пішов °фтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а °фтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.
12. І послав °фтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм?
13. І сказав цар Аммонових синів до °фтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі.
14. А °фтах ще послав послів до царя Аммонових синів,
15. і сказав йому: Так сказав °фтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів,
16. бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.
17. І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу.
18. І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава.
19. І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого.
20. І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем.
21. І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю.
22. І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану.
23. А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?
24. Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.
25. А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними?
26. Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час?
27. А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими.
28. Та цар Аммонових синів не послухався слів °фтаха, що до нього посилав.
29. І Дух Господній перебував на °фтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.
30. І обіцяв °фтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,
31. то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.
32. І прийшов °фтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.
33. І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.
34. І прийшов °фтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.
35. І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.
36. А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.
37. І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ 1. Галаадитянин ° Иеффай был храбрый. Он был сын блудницы и Галаада родился ° Иеффая.
2. И Галаадова женщина ему сыновей. И выросли сыновья жены, изгнали ° Иеффая, и сказали ему: ты не наследник в доме отца нашего, потому что ты сын другой женщины!
3. убежал ° Иеффай перед своими братьями, и жил в земле Тов. И собрались к ° Иеффая праздные люди и выходили с ним.
4. По прошествии времени Аммонитяне пошли войною на Израиля.
5. И когда воевали Аммонитяне с Израилем, то пошли старейшины Галаадские забрать ° Иеффая из земли Тов.
6. И сказали ° Иеффая: приди, будь у нас вождем и сразился с Аммонитянами.
7. И сказал ° Иеффай Галаадским: не вы ли возненавидели меня и выгнали из дома моего отца? И чего вы пришли ко мне теперь, когда вы в беде?
8. Галаадские сказали старейшины ° Иеффая: Зато мы теперь пришли к тебе И ты пошел с нами и сразился с Аммонитянами и станешь нам начальником всех жителей Галаадских.
9 И сказал ° Иеффай Галаадским: если вы возвратите меня воевать с Аммонитянами и даст их, чтобы были избиты передо мной, то я вас начальником?
10. Галаадские сказали старейшины ° Иеффая: да будет свидетелем между нами, что, по слову твоему сделаем.
11. И пошел ° Иеффай с Галаадскими, и народ поставил его себе начальником и вождем, а ° Иеффай произнес все слова перед Господом в Мицпе.
12. послал ° Иеффай послов к царю Аммонитскому: что тебе, что ты пришел ко мне воевать на земле моей?
13 И сказал царь Аммонитский ° фтахових послов: Израиль забрал мой край, когда он выходил из Египта, Арнона до Иавока и до Иордана. А теперь верни мне ее с миром.
14. А ° Иеффай послал послов к царю Аммонитскому
15. и сказал ему: так говорит ° Иеффай: Израиль не взял земли Моавитской и земли Аммонитской
16. ибо когда шли из Египта, Израиль пошел в пустыню к Красному морю и пришел к Кадисе.
17. И послал Израиль послов к царю Едомскому сказать: я перейду твоим краем не послушал Едомскую царь. И послал также к царю Моава, и тот не хотел. И жил Израиль в Кадисе.
18. Он пошел в пустыню и обошел землю Едомскую и землю Моава, и пришел от восхода солнца до Моавитской, и остановились по ту сторону Арнона, а в князья границы не входили, ибо Арнон граница Моава.
19. И послал Израиль послов к Сихона, царя Аморрейского царя Есевонскому, и сказал ему Израиль: позволь нам пройти землею твоею в свое место.
20. И не верил Сигон Израиля, чтобы он мирно перешел его границами. И собрал Сигон весь народ свой, и остановились Йохци, и воевали с Израилем.
21. Господь Бог Израилев Сигона и весь народ его в руки Израилю, избили их. И занял Израиль всю землю Аморреев, живших того края.
22. И они заняли всю Аморрея от Арнона до Иавока и от пустыни до Иордана.
23. Итак Господь Бог Израилев изгнал Аморрея от лица народа Своего Израиля, а ты хочешь его?
24. Итак, что дал тебе наследие Хамос, бог твой ты хочешь, а все, где изгнал Бог наш перед нами, то мы займем.
25. Разве ты лучше Валака, сына Сепфорова царя Моавитского? Ссорился он с Израилем? Или воевал с ними?
26. Когда Израиль в Есевоне и в подчиненных городах, и в Арьори и в подчиненных городах, и во всех городах, что над Арнон триста лет, то почему не отобрали вы их за то время?
27. А я не согрешил, и ты делаешь мне зло, воевать со мной. Пусть рассудит Господь судит сегодня сынов Израилевых и между сынами Аммоновыми.
28. Но царь Аммонитский не послушал слов ° Иеффая, что посылал к нему.
29. Дух Господень находился на ° Иеффай, и он Галаад и Манассию, и прошел Галаадскую Мицпе, а Массифы Галаадской пошел к Аммонитянам.
30. И обещал ° Иеффай обет Господу и сказал: если Ты предашь сыновей в руки,
31. то произойдет,, что выйдет из ворот дома моего навстречу мне, по возвращении моем с миром от Аммонитскому то будет Господу, и я принесу его во всесожжение.
32. И пришел ° Иеффай к Аммонитянам сразиться с ними, и предал их Господь в руки.
33. и поразил их поражением весьма великим, от Ароера до туда, где идти к Минниту двадцать городов, и до Авель-Керамима. И смирились Аммонитяне пред сынами Израиля.
34. И пришел ° Иеффай в Массифу в дом, и вот выходит напротив него дочь его с бубнами и с танцами! А она была у него только одна, не было у него, кроме нее, ни сына, ни дочери.
35. Когда он увидел ее, разодрал одежду свою и сказал: ах, дочь моя! Ты действительно повергла меня, и ты стала одной из тех нарушителей покоя моего. Я дал Господу обита, и не могу отказаться от него.
36. Она сказала ему: отец мой, ты дал обет Господу, сделай мне, как уста твои, когда Господь совершил чрез тебя отмщение врагам твоим Аммонитянам.
37. И сказала отцу своему: сделай мне только вот что Смотрите также: | |
