Твій маленький світ
потерпав від бід
і сльозами ти не молилася
Довгії роки. Впевнені кроки. Зеленоока.
Безсмертна надія ковтала зусилля, лишаючи попіл.
Вдягаючи усміх, тримаючи устрій молила до Нього.
І квіти саджала навколо двору.
Твій маленький світ
потерпав від бід
і сльозами ти не молилася
Пам'ять томами, посмішка мами... Сивії скроні.
Полум'я серця, що б'ється і б'тєься гріє долоні.
Погляд щоразу нагадує фразу - хіба більше треба?!
Якби ти зуміла - прихилила б і небо
Твій маленький світ
потерпав від бід
і сльозами ти не молилася
Твій маленький світ
потерпав від бід
і сльозами ти не молилася