Не наповнюю вечір брудом з новин.
Про безглузді здобутки, про правих та лівих.
Я сплановую втечу з буденних рівнин.
Туди, де спокій є серед просторів красивих.
Я тобі розповім, я зателефоную.
Кожен сам собі лікар, коваль, ворог та друг.
Небо знову дощем за кимось сумує.
Від напруг в голові врешті я не засну.
Там так співають птахи,
Що світ здається невинним.
Втекти, втекти.
І ніщо не зупинить.
А я не сплю, бо боюсь розгубити думки
про невірність, про стиль, про дохід та ремонти.
Зібрані речі у клумаки
і кожен від’їзд – то неначе експромти.
А кожен щабель у безкрайності неба –
то страх мій, то біль, то любов, то безсмертя.
Занадто багато я думав про тебе,
аби нині сказати тобі щось відверте.
Там так співають птахи,
Що світ здається невинним.
Втекти, втекти.
І ніщо не зупинить.
Там так співають птахи,
Що світ здається невинним.
Втекти, втекти.
І ніщо не зупинить.
Do not fill with dirt evening news.
On pointless achievements of right and left.
I splanovuyu escape from everyday plains.
There, where there is peace among beautiful spaces.
I tell you, I'll call.
Each had a doctor, blacksmith, enemy and friend.
The sky again rain on someone sad.
From stress in my head after I did not sleep.
There's so birds sing,
What the world seems innocent.
Run away, run away.
And nothing will stop.
I do not sleep because I'm afraid to lose opinions
of infidelity, of style, of revenue and repairs.
The collected items in klumaky
and every departure - though it impromptu.
And every step in bezkraynosti sky -
then my fear, the pain, the love, immortality.
Too much I thought of you,
now to tell you something outright.
There's so birds sing,
What the world seems innocent.
Run away, run away.
And nothing will stop.
There's so birds sing,
What the world seems innocent.
Run away, run away.
And nothing will stop.
