Бог, що ходить у темряві, здавна трима на очах п’ятаки,
Бог, що ходить у темряві, світ пізнає лиш на відстань своєї руки,
Над Ним – бавиться дерево: зорі, мов решетом, ловить гіллям...
Та Бог, що ходить у темряві, знає моє ім’я.
Бог, що ходить у темряві, подумки дивні снує міражі,
Бог, що ходить у темряві, часто танцює над прірвою в житі,
Над Ним – сміх літнього грому, бо небо туманом лоскоче земля,
Та Бог, що ходить у темряві, знає моє ім’я.
Бог, що ходить у темряві, – кольору тиші, на дотик – мов тінь,
Бог, що ходить у темряві, може забрати у світ божевільних видінь...
Над Ним – стільки таких, в кому сонце полуденне жарко сія,
Та Бог, що ходить у темряві, зна лиш моє ім’я.