Це була основа основ.
Твої руки лягали навхрест
І кожен стібок мій і шов
Спершу димів, а тоді займався.
І кожна моя петля,
З бавовни чи льону;
Кожна виворітна чи лицьова
Теж займалась потому.
І поки нутро моє горіло і терпло,
Доки нитка пекла і пекла –
Рукам твоїм було тепло,
Мої ж – чорніли від того тепла.
Все бракло і бракло кисню.
Стиралась і блякла межа.
І стиглими дорогами передмість
Розтікалась північна ржа.
Тепер околиці втоптані і втрамбовані.
Петлі розпущені. Вже не горять.
Весна розливає по тілу повені,
Каламутить річки моєї гладь.
Береги її розкуйовджені.
Відсиріли, просять спеки.
Ночі здаються довшими.
І гукають за мене: «Де ти? Де ти?»
© Талія Славська
Это была основа основ.
Твои руки ложились накрест
И каждый стежок мой и шов
Сначала дымов, а тогда занимался.
И каждая моя петля,
Из хлопка или льна;
Каждая изнаночная или лицевая
Тоже занималась спустя.
И пока нутро мое горело и терпят,
Пока нить ада и ада -
Рукам твоим было тепло,
Мои же - чернели от тепла.
Все бракло и бракло кислорода.
Стиралась и блеклая предел.
И спелыми дорогами пригородов
Растекалась северная ржа.
Теперь окраине втоптанные и утрамбованные.
Петли распущены. Уже не горят.
Весна разливает по телу наводнения,
Мутит реки моей гладь.
Берега ее лохматые.
Отсырели, просят жары.
Ночи кажутся длиннее.
И кричат меня: «Где ты? Где ты? »
© Талия Славская
