Плаття-душа.
Тіло із себе душу виймало
Та замість плаття її одягало.
Наче царівна пишалася ним,
Незаплямованим і чарівним.
Плаття-душа було сяюче, біле.
Тіло знімати його не хотіло.
Щоб від недобрих очей приховати
Та лиш на великі свята одягати.
В святковому вбранні ходило по світу.
Вміло сміятись, кохати, радіти.
Ходило не там, обирало не тих.
Добродіїв мало, багато лихих.
Надія, кохання та віра поблідли.
Плаття чарівне стало лахміттям.
Зло розірвало його на шмаття.
Мертвій душі нема вороття.
Тіло було таке необачне…
Тепер не сміється воно і не плаче.
Тепер не хвилює його почуття,
Бо разом з душею пішло геть життя.
Dress-soul.
The body of the soul itself would have removed
And instead wore her dress.
Like a princess proud of him,
Spotless and charming.
Dress-soul was shining, white.
The body did not want to shoot it.
To hide from the evil eye
And but for a great holiday wear.
In festive attire passed around the world.
A good laugh, to love, to enjoy.
There were not there, those not elected.
Emperors had a lot of evil.
Hope, love and faith pale.
Dress was charming rags.
Evil ripped it into rags.
Dead Souls is no return.
The body was so rash ...
Now it does not laugh and not cry.
You do not care about his feelings,
For with the heart has gone out of life.
