Здійнявся свист між сосен догори,
Впиваючись цвяха́ми в стрі́хи.
Я був сліпий і втратив півноги.
Тепер ламаю поглядом горіхи.
В оборі днів пашіла госторота
Відгадками, відлуннями мостами.
Моя душа на радості густа
Взяла дарунки від близького Лами.
І все іде не так як навмання,
І все що є, наповнене по вінця.
Я завжди там, де твориться знання.
Без наміру, що це комусь згодиться.
На скронях руд виковую сліди,
Вже не свої, а вже свого народу.
Тут все для всіх! Не пізно. Підійди,
Віддай усе й отримай нагороду.
09.03.2016