У офісі перерва, ти голодний, як пес,
В очах моргає напис: "Я похавав би десь"
І раптом запах чебуреків по-шпіонськи лізе в ніс,
І ти по головах людей на запах цей біжиш.
Влітаєш у кафе, готовий з’їсти слона
І тут перед тобою, як китайська стіна,
Стоїть офіціантка – шостий розмір душі,
І дуже елегантно поїдає лаваші.
Приспів:
І ніби далека, і ніби близька
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби солодка, і ніби гірка
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби висока, і ніби низька
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби глибока, і ніби мілка
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
Ти заглядаєш їй у очі, просиш: "Дайте меню"
І голосно ковтаєш біля дами слюну,
І вона граціозно витирає руки об халат,
І пропонує для розминки пиво і салат.
Вона чуть вища і ти дивишся їй просто в декольте,
А діалог в таких умовах діло непросте,
І ти відтягуєш все тіло і на пальці встаєш,
Ламаєш логіку, тоді питаєш: "Де ти живеш?"
Приспів (2)
In the office break, you are hungry as a dog, in the eyes blinking inscription: "I would pohavav somewhere" Suddenly the smell chebureks shpionsky climbs in the nose, and you are on the minds of people running to the smell of this. Flies in the cafe, ready to eat an elephant Here before you, as the Wall stands waitress - sixth the size of the soul, and very elegant eating pita. Chorus: And if distant, and seemed close Girl with a cafe on Lybidska. I like sweet and bitter like Girl with a cafe on Lybidska. And if the high and low like Girl with a cafe on Lybidska. And as if deep and shallow like Girl with a cafe on Lybidska. You stare into her eyes, asking: "Give Menu" and loudly swallowing saliva at the lady, and she gracefully wiped his hands robe, and offers warm beer and salad. It is a little higher and you look her in a chest, and dialogue in such conditions difficult work, and you retard the whole body and fingers to get up, break logic, then ask: "Where do you live?" Chorus (2)
