ти відібрав у нас піщаний півострів
укривши нас брудом та словечками гострими
та ти не знаєш хто ми такі
і зачіпаєш нас дарма
тож молись коли вмієш
а як не вмієш - біжи
бо мені просто дивно чому ти досі живий
ти згадай мою пораду
бо часу в тебе більше нема
мені залишилось сказати тільки два слова
тож співайте зі мною їх знову і знову
-
ти кажеш що час нам валити з країни
а я відповім
це ж не наша провина
що все зклалося так ніби ми вже не люди
а наші боги зховались в нірках
тож лишаймось аби підійняти з колін
тих усіх хто чекав крізь часи поколінь
на нас із тобою й мільйони незгодних
із прапорами та злістю в руках