В алеях саду спинюся, сяду
Там, де ходили з тобою вдвох.
Осіння тиша листок колише,
Один листочок, що не засох.
На крилах білих все пролетіло
Там, де хмарини, як пароплав.
Багряний вечір мені на плечі
Долоні згадок немов поклав.
Приспів:
Меланхолія жовтого саду,
Меланхолія тиха в душі,
Давні звуки лишились позаду
Та не стали для мене чужі...
Не покличу тебе, не покличу,
Бо літа свій відміряли крок.
Та, чому твоє ніжне обличчя
Відзеркалює вогкий листок?
Алея згадок, німих загадок,
Піди-но, спробуй в них розберись.
Згубилась стежка, немов сережка,
Де ми любились давно колись.
Об ніч спіткнуся, не оглянуся,
Назад дорогу вже вислав мох.
Осіння тиша листок колише,
Один листочок, що не засох.
Приспів.
Не покличу тебе, не покличу,
Бо літа свій відміряли крок.
Та, чому твоє ніжне обличчя
Відзеркалює вогкий листок?
Відзеркалює вогкий листок? В аллеях сада остановлюсь, сяду
Там, где ходили с тобой вдвоем.
Осенняя тишина листок колышет,
Один листочек, не засох.
На крыльях белых все пролетело
Там, где облака, как пароход.
Багряный вечер мне на плечи
Ладони упоминаний словно положил.
припев:
Меланхолия желтого сада,
Меланхолия тихая в душе,
Древние звуки остались позади
И не стали для меня чужие ...
Не позовет тебя, не позову,
Потому лета свой отмерили шаг.
Но, почему твое нежное лицо
Отражает сырой листок
Аллея упоминаний, немых загадок,
Поди-ка, попробуй в них разберись.
Потерялась тропа, словно серьга,
Где мы любили когда-то давно.
Об ночь споткнусь, а не оглянусь,
Назад дорогу уже выслал мох.
Осенняя тишина листок колышет,
Один листочек, не засох.
Припев.
Не позовет тебя, не позову,
Потому лета свой отмерили шаг.
Но, почему твое нежное лицо
Отражает сырой листок
Отражает сырой листок Смотрите также: | |
