текст: Оля Панькевич
А сніг ще досі падає додолу
серце спорожніло від журби
Доля видала небажані умови
І проти неї разом нам не йти.
Із уст слова лилися без упину
Вселяючи у серце пустоту,
Дарую тобі щастя половину
І гукаю тихо – самоту
Приспів:
Струни почуттів нас пов’язали,
Співають пісню з невідомих нот.
Дивлюсь у вічі, погляди впіймала –
Я серце закриваю на замок
Безмовна і спокійна самотина
Частенько заглядає у вікно
І плачу, як у віршах – яворина
Та тобі, здається, все одно
Та сніг ще досі падає додолу
А я одна над прірвою стою
І з відчаю приймаю всі умови
Пробач, та проти долі не піду...