Текст песни Олександра Садовська - Крила

Я,
як атом ділилася кожної ночі.
У підвалі нашому
рахувала зорі.
Благала, тебе не втікати від мене щоночі,
мені так остогидла самотність,
і крила на спині
- твої

А моя мила,
казала тебе забути,
казала змиритись,
та змити до біса крила мої бліді.
А я,
зробила так як схотіла,
і шкодую тепер,
що не знаю її.

Твої крила потужні,
я можу літати,
і тоді не потрібен мені цей світ.
Коли я вправно навчусь від тебе
втікати.
і не знатиму дороги
до тебе
- в твій дім.

Мабуть, так навіть краще,
летітиму швидше,
до сонця,
яке подарує любов.

А сонце зігріло,
так сильно.
Так палко.
Що я забула кількість моїх життів.
Із кожною смертю я поверталась,
із кожним подихом,
стіни німі.

Одного вечора з помаланими крилами,
люба мене віднайшла.
я лежала на вулиці,
птахом прибитим.
Їй стало мене нарешті шкода.

Вона
взяла мене у долоні.
І тихо додому до себе
- мене понесла.

(с) Олександра Садовська.