І знов відкритий сезон, потрісканих губ.
Що вдихають у себе, нікотинові смоли.
Нестримна осінь осипає наївне листя з дерев,
Бажаючи їм волі.
Пахне жовтим повітрям, туманами,
Поливає бездушно дощами.
Тих людей, що блукають парками,
Що закохані до нестями.
І знов відкритий сезон, заплаканих душ.
Які шукають, алкогольні напитки.
Безжальна осінь віє лише,
Спогадів міцні павутинки.
Наливає гарячий чай і каву,
Нестерпно благає суму.
Для людей що блукають парками,
Що шукають полону згубно.
І знов відкритий сезон, холодних рук.
Що чекають тепла й неволі.
Осінь б'є сіро-бурим громом,
На небі малює похмурі зорі.
Безвинно плаче грозами,
Шукає порятунку.
Вбиває тих людей,
Які так хочуть смутку...
P.S(Богдана)
And again open season, cracked lips.
What sniffed at, nicotine resin.
Unrestrained osypaye naive autumn leaves on trees
Wishing them will.
It smells yellow air, fog,
Waters heartless rains.
Those people who roam the parks,
With love to distraction.
And again open season, tearful shower.
Looking, alcoholic drinks.
A ruthless autumn blows only
Memories strong webs.
Pour hot tea and coffee,
Painfully pleads amount.
For people wandering parks,
Looking for captivity detrimental.
And again open season, cold hands.
What a warm and captivity.
Autumn has gray-brown thunder
On the palate paints bleak dawn.
Innocent cries thunderstorms,
Looking for salvation.
Killing those people
What they want so sad ...
P.S (Bogdan)
